понеділок, 8 грудня 2008 р.

Аеродром

Аеродром - значна частина села. Збудований ще німцями в Другій Світовій. Зараз збереглася взлітна смуга, та і то зароща бур'янами, і руїни. Також на ньому випасають корів. Можна подумати випасають той випасають, а все не так просто, за випасання хазяйни мають заплатити гроші чиновникам з району (яким тіки робом не вижимають гроші з бідного селянина). Аеродром зберігає багато таємниць. Сам чув, що нібито німці прокладали десь золотий кабель, але де він ніхто не знає (мабуть глибоко закопаний). Точно відомо - місцеві ще його не викопували, хоча перерили вони всю його площу (викопували мідний кабель). Ще одніює загадкою є те, точно відомо, що на ньому заховано тисячі боєприпасів з тих далеких часів війни. Продовження слідує...

понеділок, 1 грудня 2008 р.

Історія села


Ротмістрівка — село на Україні Смілянського району Черкаської області. Розташоване на Придніпровській височині на берегах ріки Сріблянки за 18 км від районного центру — міста Сміла та за 5 км від залізничної станції Володимирівка. Центр сільської ради, якій підпорядкований також хутір Вовківка. Населення — 2156 чоловік (3 200 мешканців у 1970 році).

На околицях Ротмістрівки виявлено курганні поховання скіфо-сарматської епохи.

Перші відомості про село належать до другої половини 17 століття. Тоді ротмістр Омецинський на землях, що були власністю польських магнатів Конецпольських, заснував поселення. Спершу воно називалося Ротмистровим, а згодом — Ротмистрівкою. У 1742 році поселення і навколишні землі перейшли від Конецпольського до Любомирських і увійшли до складу Смілянського ключа. Селяни Ротмистрівки займались хліборобством.

1787 року Смілянщину, в тому числі Ротмистрівку, в Любомирських купив російський князь Потьомкін. А через 6 років подарував її своєму племінникові графу Самойлову. На 1793 рік тут проживало 1653 чоловіка. З 1793 року, після приєднання Правобережної Укрїни доРосії, Ротмистрівка входила до Брацлавського з 1795 року — Вознесенського намісництв, а 1797 року — до Черкаського повіту Київського губернії.

1817 року містечко стало власністю поміщиків Залєських. На початку 40-х років 19 століття землевласник відкриває тут цукроварню. Залєським належали також винокурня й броварня (пивоварний завод). Містечко зростало. Після 1845 року тут щотижня відбувалися базари та чотири рази на рік — ярмарки.

1866 року Ротмистрівка стала центром одноіменної волості. На початку 60-х років тут мешкало 2911 жителів. Крім хліборобства, ротмистрівці займалися ремеслами — шевством, гончарством, бондарством. На кінець 19 століття були відкриті крупорушка (1875) та млин (1882), 1911 року почав працювати паровий млин.

1890 року в Ротмистрівці відкридася земська лікарня на 20 ліжок. 1871 року було засновано парафіяльну школу. 1888 року мешканці на власні кошти збудували приміщення для двокласної школи.

На кінець 19 століття у Ротмистрівці проживало понад 3000 чоловік. На початку 20-го століття населення збільшилося удвічі. 1910 року в ній проживало 6667 чоловік.

Після низки змін влади 4 січня 1920 року в Ротмистрівку війшли війська Червоної Армії. На довгі роки встановилась радянська влада.

Після адміністративної реформи у березні 1923 року Ротмистрівську волость було ліквідовано. Ротмистрівка стала селом Смілянського району.

У 1924 році в селі засновано споживчу кооперацію і товариство спільного обробітку землі "Червоний орач". У 1925 році тут у 870 дворах мешкало 4187 жителів.

7 листопада 1927 року на базі ТСОЗ "Червоний орач" було засновано сільськогосподарську артіль "Пролетар Жовтня". До колгоспу вступило 311 бідняцьких і 169 середняцьких господарств. У 1932 році 427 бідняцьких і середняцьких господарств заснували ще одну сільськогосподарську артіль "Друга п'ятирічка". В 1931 відкрито МТС, а в 1937 стала до ладу елекростанція. Населення обслуговували лікарня і поліклініка. Село мало 4 магазини і 2 їдальні, працював будинок культури, два колгоспні клуби, бібліотека з книжковим фондом 9 тисяч книг, дві кіноустановки.

В 1928 - 1930 роках і з 1934 року Ротмистрівка була адміністративним центром Ротмистрівського району. За даними Всесоюзного перепису 1939 року, в Ротмистрівці жило 4188 чоловік.

З 1 серпня 1941 року село під окупацією німецьких військ. За час окупаціїї понад 360 юнаків і дівчат було відправлено на роботи до Німеччини. 30 січня 1944 року підрозділи 1235-го стрілецького полку 373-ї Миргородської Червонопрапорної стрілецької дивізії 52-ї армії 2-го Українського фронту визволили село. За час Другої світової війни 870 жителів села воювали на фронтах, 334 з них нагороджені орденами і медалями, 263 загинули. На їх честь у селі споруджено обеліск Слави.

Через місяць після визволення відновили роботу школи. Медичні працівники власними силами відбудували лікарню. Вже у 1944 році тут працювали амбулаторія, хірургічне, терапевтичне та інфекційне відділення.

Наприкінці 1950 року артілі "Пролетар Жовтня" і "Друга п'ятирічка" об'єдналися в один колгосп "Україна". 1959 року до нього приєднався колгосп ім.Жданова села Ковалихи. Господарство мало 4925 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 4668 га орної землі. З 1960 року воно спеціалізувалось на вирощуванні зернових та технічних культур, а також на виробництві м'яса і молока.

З 1956 року, після ліквідації Ротмистрівського району, Ротмістрівка війшла до Смілянсько району. На той час вона мала статус селища міського типу.Станом на 1972 рік в селищі працювали 8 магазинів, чайна і дві їдальні, поліклініка, лікарня на 50 ліжок, санітарно-епідеміологічна станція, загальноосвітні середня і вечірня школи, будинок культури, дві бібліотеки з книжковим фондом 36 тисяч томів.