понеділок, 1 грудня 2008 р.

Історія села


Ротмістрівка — село на Україні Смілянського району Черкаської області. Розташоване на Придніпровській височині на берегах ріки Сріблянки за 18 км від районного центру — міста Сміла та за 5 км від залізничної станції Володимирівка. Центр сільської ради, якій підпорядкований також хутір Вовківка. Населення — 2156 чоловік (3 200 мешканців у 1970 році).

На околицях Ротмістрівки виявлено курганні поховання скіфо-сарматської епохи.

Перші відомості про село належать до другої половини 17 століття. Тоді ротмістр Омецинський на землях, що були власністю польських магнатів Конецпольських, заснував поселення. Спершу воно називалося Ротмистровим, а згодом — Ротмистрівкою. У 1742 році поселення і навколишні землі перейшли від Конецпольського до Любомирських і увійшли до складу Смілянського ключа. Селяни Ротмистрівки займались хліборобством.

1787 року Смілянщину, в тому числі Ротмистрівку, в Любомирських купив російський князь Потьомкін. А через 6 років подарував її своєму племінникові графу Самойлову. На 1793 рік тут проживало 1653 чоловіка. З 1793 року, після приєднання Правобережної Укрїни доРосії, Ротмистрівка входила до Брацлавського з 1795 року — Вознесенського намісництв, а 1797 року — до Черкаського повіту Київського губернії.

1817 року містечко стало власністю поміщиків Залєських. На початку 40-х років 19 століття землевласник відкриває тут цукроварню. Залєським належали також винокурня й броварня (пивоварний завод). Містечко зростало. Після 1845 року тут щотижня відбувалися базари та чотири рази на рік — ярмарки.

1866 року Ротмистрівка стала центром одноіменної волості. На початку 60-х років тут мешкало 2911 жителів. Крім хліборобства, ротмистрівці займалися ремеслами — шевством, гончарством, бондарством. На кінець 19 століття були відкриті крупорушка (1875) та млин (1882), 1911 року почав працювати паровий млин.

1890 року в Ротмистрівці відкридася земська лікарня на 20 ліжок. 1871 року було засновано парафіяльну школу. 1888 року мешканці на власні кошти збудували приміщення для двокласної школи.

На кінець 19 століття у Ротмистрівці проживало понад 3000 чоловік. На початку 20-го століття населення збільшилося удвічі. 1910 року в ній проживало 6667 чоловік.

Після низки змін влади 4 січня 1920 року в Ротмистрівку війшли війська Червоної Армії. На довгі роки встановилась радянська влада.

Після адміністративної реформи у березні 1923 року Ротмистрівську волость було ліквідовано. Ротмистрівка стала селом Смілянського району.

У 1924 році в селі засновано споживчу кооперацію і товариство спільного обробітку землі "Червоний орач". У 1925 році тут у 870 дворах мешкало 4187 жителів.

7 листопада 1927 року на базі ТСОЗ "Червоний орач" було засновано сільськогосподарську артіль "Пролетар Жовтня". До колгоспу вступило 311 бідняцьких і 169 середняцьких господарств. У 1932 році 427 бідняцьких і середняцьких господарств заснували ще одну сільськогосподарську артіль "Друга п'ятирічка". В 1931 відкрито МТС, а в 1937 стала до ладу елекростанція. Населення обслуговували лікарня і поліклініка. Село мало 4 магазини і 2 їдальні, працював будинок культури, два колгоспні клуби, бібліотека з книжковим фондом 9 тисяч книг, дві кіноустановки.

В 1928 - 1930 роках і з 1934 року Ротмистрівка була адміністративним центром Ротмистрівського району. За даними Всесоюзного перепису 1939 року, в Ротмистрівці жило 4188 чоловік.

З 1 серпня 1941 року село під окупацією німецьких військ. За час окупаціїї понад 360 юнаків і дівчат було відправлено на роботи до Німеччини. 30 січня 1944 року підрозділи 1235-го стрілецького полку 373-ї Миргородської Червонопрапорної стрілецької дивізії 52-ї армії 2-го Українського фронту визволили село. За час Другої світової війни 870 жителів села воювали на фронтах, 334 з них нагороджені орденами і медалями, 263 загинули. На їх честь у селі споруджено обеліск Слави.

Через місяць після визволення відновили роботу школи. Медичні працівники власними силами відбудували лікарню. Вже у 1944 році тут працювали амбулаторія, хірургічне, терапевтичне та інфекційне відділення.

Наприкінці 1950 року артілі "Пролетар Жовтня" і "Друга п'ятирічка" об'єдналися в один колгосп "Україна". 1959 року до нього приєднався колгосп ім.Жданова села Ковалихи. Господарство мало 4925 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 4668 га орної землі. З 1960 року воно спеціалізувалось на вирощуванні зернових та технічних культур, а також на виробництві м'яса і молока.

З 1956 року, після ліквідації Ротмистрівського району, Ротмістрівка війшла до Смілянсько району. На той час вона мала статус селища міського типу.Станом на 1972 рік в селищі працювали 8 магазинів, чайна і дві їдальні, поліклініка, лікарня на 50 ліжок, санітарно-епідеміологічна станція, загальноосвітні середня і вечірня школи, будинок культури, дві бібліотеки з книжковим фондом 36 тисяч томів.

8 коментарів:

Unknown сказав...

Тема євреїв в історії села- це також важлива річ.Якщо подивитись опис Похилевича за 1864 рік то їх в Ротмистрівці проживало не набагато менше ніж в Смілі і Черкасах.Чого тільки варте єврейське поховання на території нинішньої АЗС.Я думаю всі місцеві знають як тільки аварія на уманскій трасі так і кажуть що траса йде по похованням. Звідти всі біди. 13-14 травня 1919 року відбулися єврейскі погроми в Ротмістрівці.Ще за однією версією в Ротмістрівці похований другий за ієрархією хасид після того що похований в Умані.Нажаль дуже мало знаю цю тему.Але ж не просто так хасиди приїзжають кожний рік в Ротмістрівку.Кажуть копаються в городах на місці поховань.Висновок такий що їм дещо відомо. А взагалі мене дивує нерозторопність Ротмістрівської влади.При деяких розкладах(Якщо голова варить)селу можна зробити і рекламу і облагородити.За рахунок "туристів".
Тему не вичерпна.....

Житель сказав...

А ще, у нас, теперішня музична школа колись була єврейською синагогою.

Анонім сказав...

"Słownik geograficzny Królestwa Polskiego" дає такі дані на 1865 р.: 1934 мешканців православних, 12 католиків, 965 євреїв. На час видання словника (1888) мала 1702 садиби, до громади належали 8483 мешканці (без зазначення віросповідання).

Місце розташування католицької каплички не зазначене, але сказано, що вона заснована 1817 р. Православна церква Архістратига Михаїла збудована у XVIII ст. (ця будівля збереглася?).

В одному із сучасних досліджень згадуються в Ротмистрівці синагога і бес-гамедраш (школа з вивчення мішни і талмуду), а також у Смілі - "ротмистрівський клойз" (хасидський молитовний будинок/талмудична школа) (http://www.history.org.ua/JournALL/xix/11/19.pdf - с. 6-7). Про поховання хасида ніде не знайшла.

Анонім сказав...

І ще що цікаво: у "Słowniku" зазначено, що громада (gmina) складалася із 4 сільських округ (староств) й охоплювала 7 заселених місцевостей (так би мовити, класична цифра для заснування населеного пункта - від Рима до Києва та Москви).

Звідти не можна зрозуміти, чи йдеться про навколишні хутори, чи про частини села.

Оскільки, перепрошую на слові, пішла така п'янка, пропоную панству зібрати топоніми, які ще збереглися.

Зі свого боку пропоную:
хутір Вовківка (по дорозі Володимирівки - за прізвищем його мешканців Вовк),
вулиця Квашівка (здається, офіційна назва Гайдара) - продовження дороги зі станції (2 версії назви: від прізвища Кваша або від грязюки, яка й у суху погоду не просихала);
Півторакове провалля - яр на початку Квашівки (походження назви не знаю, але прізвище Півторак аж проситься);
Сіркова гора - від магазину на початку Квашівки до кладовища (Сірко?);
Сорокова гора - від ставка в бік центру села.
До речі, назва центру "Містечко" ще збереглася?

Перепрошую, якщо щось наплутала, бо не була в селі понад 20 років.

Але й тоді село було одним з найбільш колоритних і цікавих з усіх, де доводилося бувати.

Unknown сказав...

Здається обговорення згасло...
А от я тільки зараз сюди втрапив.

До kyanka
"До речі, назва центру "Містечко" ще збереглася?" - за мого дитинства (70-ті роки) усі казали саме Містечко. Чи збереглася будівля церкви у селі - не знаю, а от самої церкви вже тоді не було. Бо, пам"ятаю, моя баба ходили до церкви аж у Ковалиху.
Щодо топонімів, отой куток села, що за кладовищем (по-радянському, здається, вул. Свердлова) люди називали Бутриківка, бо там жили Бутрики, чи Кулішівка (я й сам з Кулішів).
Ще була якась Богунівка...
А ставок, що блище до аеродрому звали чомусь жабокряківка...
============

Нарешті у Google Maps з'явився біль-менш чіткий сателітний знімок Ротмистрівки.
Напр. ось
http://maps.google.com/maps?vps=2&jsv=293b&ie=UTF8&cid=8769521198494513181
То, у кого є час і бажання, можна було б намалювати мапу Ротмистрівки у проекті Wikimapia
http://wikimapia.org/#lat=49.1481417&lon=31.7114353&z=14&l=37&m=b&v=8&o=1

Ге? ;)

Житель сказав...

Містечко збереглось, також є Новоселівка.
На даний час в селі дві церковні парафії: московського і українського патріархату.

Unknown сказав...

православна церква Архистратига Михаїла стояла на місці сучасної школи. там де зараз проводять свято першого дзвоника, чи випускний вечір. на кирпичному фундаменті стояля велика деревяна церква xviiст. у 1937 році радянська влада її закрила а в 1965 її повністю зруйнували, і стали будувати нову школу. фундамент паралельно вул. Комсомольської проходив по кладовищу священнослужителів. священник публічно ввідмовився від церковного сану, та у 1967 році помер.

Unknown сказав...

Бабушки до сих пор называют "мистечко".Церковь была в бывшем магазине там когдато были детские игрушки новую церковь уже лет 30 достроить не могут но уже есть крыша и окна